Юні краєзнавці разом із кураторами побували на західній частині острова Джарилгач, де у 1826 році на косі Левкіна було збудовано дерев’яний маячний знак «Перший джарилгацький», який після другої світової війни замінили на залізний. Оновлений сигнальний знак отримав назву «Червоний». На жаль, у 2006 році його демонтували шукачі металу. Зараз на цьому місці чернець Марк заклав монастир Святої Марії.
Подорожуючи островом, діти мали можливість ознайомитись із його унікальним рослинним світом. За різноманіттям рослин та кількістю рідкісних видів Джарилгач випереджає свого тисячолітнього супутника – Тендру. На острові зустрічається ковила дніпровська, меч-трава болотяна, зозулинець розмальований, золотобородник цикадовий, які занесені до Червоної книги. На віддалі учасникам команди пощастило побачити європейських ланей та стадо оленів благородних. Ще у 1972 році 13 особин цих тварин були завезені на Джарилгач із острова Бірючий, що в Азовському морі. Із того часу популяція цих парнокопитних значно зросла.
Останньою зупинкою туристичного маршруту, що пролягав найбільшим у Європі безлюдним островом Джарилгач, стала бухта Глибока. Найдавнішою згадкою, яка відома історикам про бухту, є зображення гавані французьким картографом Андре Теве, датоване 1586 роком. На карті бухта Глибока зображена вельми жвавою пристанню: на малюнку біля берега знаходяться чимало галер, парусників та човнів. Таким чином, можна стверджувати, що першими описали острів Джарилгач мореплавці середньовічної Франції.
Команда краєзнавців Скадовського району побувала також біля пам’ятника морякам Служби спостереження та зв’язку головної бази Чорноморського флоту, які у роки другої світової війни несли вахту на острові. Джарилгацький плацдарм вистояв у нерівній боротьбі з фашистами рівно місяць. Героїчний подвиг матросів є вражаючим, перед ним прихилять голови юні покоління скадовчан.
Наступним місцем дослідження команди краєзнавців стане вже Скадовськ та його туристична інфраструктура.
Немає коментарів:
Дописати коментар