Пам’ятай про Крути

«На Аскольдовій могилі

Український цвіт!

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ»

                 Павло Тичина 

29 січня 1918 року на жертовному вогні в ім’я незалежності України згоріли триста молодих життів. Юнаки, які вийшли захищати незалежність своєї держави, мали всього по три набої на кожного. Їхній подвиг став символом героїзму та відданості й водночас національної трагедії. Сучасний український історик Тарас Гунчак вважає, що «однією з історичних сторінок в історії змагань українців за самостійне існування став бій поблизу станції Крути…Отак краща українська молодь платила власною кров’ю за нерішучість своїх батьків».

Крути – невелика залізнична станція між Бахмачем і Ніжином. Після революційних подій у Росії в 1918 році в Україні почалася громадянська війна. На Київ наступали більшовицькі війська. На оборону столиці (шеститисячний більшовицький корпус Володимира Антонова-Овсієнка вже був за 120 кілометрів від Києва) відправляють "Першу імені гетьмана Богдана Хмельницького Юнацьку військову школу" (4 сотні по 150 юнаків) і Студентську сотню помічного куреня січових стрільців чисельністю 115–130 осіб, що складалася з київських студентів і школярів 14–16 років. Командував підрозділом сотник Аверкій Гончаренко.

Саме між ними і 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова і відбувся бій під Крутами, який тривав упродовж цілого дня 29 січня. Увечері під загрозою оточення більшовиками та українським полком імені Тараса Шевченка, що виступив з тилу, розпочався відступ. Студентська чота (35 осіб), відступаючи, потрапила в оточення: 28 із них закололи багнетами, сімох поранених доправили до Харкова. Із 600 учасників бою загинули майже 300. Загарбники втратили близько 2000 осіб. Супротивника було затримано. 

За кілька тижнів після бою під Крутами Михайло Грушевський писав: "Недаремно пролилася кров тисяч українських інтелігентів та молоді, коли вона принесла духовне визволення від найтяжчого і найшкідливішого московського ярма: добровільно прийнятого духовного закріпачення!"

Вивезені з-під Крут тіла загиблих юнаків поховали на Аскольдовій могилі. Ненависть до оборонців Крут будівничі "нового життя" проявили згодом: їхній прах сплюндрували, заодно зруйнували й усе Аскольдове кладовище. Залишилися тільки споруда церкви, перероблена на альтанку (в ній нині знову розміщено храм), і скульптура "Сплячий ангел" роботи Марка Антокольського, яку можна бачити в Музеї імені Богдана та Варвари Ханенків.

Вони всі принесли на жертву Батьківщині свою молодість, радість, щастя, невтишиме горе рідних і молоді свої життя… 

До цієї дати працівники  бібліотеки для дітей та бібліограф  ЦБС підготували прес - кліпінг «Пам’ятай про Крути»  з матеріалу якого діти 

мали змогу більше дізнатися про одну з найтрагічніших сторінок нашої історії, про юнаків-героїв, які боронили нашу Батьківщину. Потім  почитали вірші,  присвячені загиблим патріотам.

Подарунок від скадовського краєзнавця

Безперечним є факт зростання інтересу дітей та молоді до власного коріння, історії, традицій свого рідного краю та шанобливого ставлення до їх збереження. Бібліотека була й залишається осередком розвитку бібліотечного краєзнавства. І дуже важливо, аби кожна дитина, розвиваючи інтерес до історичної минувшини рідного краю, мала можливість віднайти саме «свою»  книгу. Наша  бібліотека ставить собі на меті підтримувати та розвивати її інтерес до краєзнавчого читання.  Маємо  давні і багаторічні зв’язки з письменниками, поетами та публіцистами Скадовщини. Більшість з них є нашими постійними гостями, а деякі стали справжніми друзями й однодумцями.

Нещодавно до нас завітав давній наш друг  і шанований читач нашої бібліотеки - Олег Миколайович Лиховид, знаний науковець та краєзнавець Скадовського краю, член Національної спілки журналістів України. У 2012 році побачила світ його двадцята монографія «Скадовський край», два примірники якої  він подарував нашій книгозбірні. Нова книга – це найкращий подарунок та завжди велика радість! А якщо її приносить сам автор – то радість подвійна. Книга зайняла своє почесне місце у краєзнавчому фонді бібліотеки для дітей.

У передмові до видання міський голова м. Скадовська О.Гавриш зазначає: «Чергова книга автора написана на раніше недоступних загалу архівних матеріалах. Описи подорожей по степам Таврії та інші писання про наш край – це незвичайно цінний скарб для пізнання минувщини і розвитку сучасності Скадовщини.

Поруч із історичними документами та пам´ятками минулого, мемуари, записки, старовинні карти та інші писання сучасників відтворюють більш живо та рельєфно саме життя, а не лише сухі факти…

У виданні зібрано цікавий матеріал для висвітлення малознаних фактів минувщини. Зокрема, описи подорожей дають величезні й дорогоцінні знання про географічні, побутові, економічні особливості нинішнього Скадовського району…»

У дружній розмові Олег Миколайович розповів про свої книги і про те, що сповнений грандіозних планів на майбутнє. Зокрема, ми дізналися, що шанувальників історичної публіцистики автора незабаром порадують нові книги, присвячені острову Джарилгач та селу Приморське, яке святкуватиме у 2013 році своє 200-ліття.

Дякуємо Олегу Миколайовичу за цінний дарунок!

«Сила єднання України»

 «Сила єднання України» під такою назвою було проведено інформаційну годину біля книжкової виставки до дня соборності України у центральній бібліотеці для дітей.

         День Соборності -  свято кожного з нас. І його значення полягає не лише в тому, що територіальна цілісність України, скріплена кров'ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься незмінною, але й у нашому усвідомленні того, що лише в єдності та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

Ми повинні думати про Україну сьогодні, і про те, якою вона буде в 21 столітті, якою залишимо її в спадок нащадкам. Олександр Довженко писав: “Сучасне завжди знаходиться в дорозі з минулого в майбутнє ”. І дійсно: яким би шанованим і величним не було наше минуле, яким би прекрасним не уявлялось нам майбутнє, живемо ми сьогодні. І чи будуть поважати нас наші діти, пишатимуться нами наші нащадки вирішується сьогодні і залежить тільки від нас. Зміст нашої державної незалежності визначаємо ми. Своєю працею, інтелектуальними злетами, вірою в Україну.