Культура мови – це проблема, що так чи інакше наявна в усякій національній спільноті. Драматичним тлом культури української мови є багатостраждальна історія нашої мови взагалі, століття прямих заборон і переслідувань. Зазнавала утисків українська як від Польщі, Австро-Угорщини, під владою яких перебували українські землі, так і від Російської імперії, до складу якої входила Україна.
Від «старших братів» український народ і його мова натерпілися найбільше. Згадаймо про заборону книгодрукування українською Петра І, скасування викладання «малоросійською» Катерини ІІ, Емський указ Миколи ІІ, жорсткі санкції проти української російського реформатора Петра Столипіна…
Та й пізніше українська приховано витіснялася із публічного вжитку. На жаль, і в незалежні Українській державі питання про культуру повсякденного мовлення українців не втратило свого драматизму. Нині, у час окупації територій нашої держави та проведення ідеологічної боротьби найближчим сусідом, воно не зводиться до клопотів професійного вдосконалення, а стоїть так гостро, як ще не стояло ніколи. Бо на кону, без перебільшення, - доля української нації. Пам’ятаєте вислів видатного педагога Костянтина Ушинського: «Поки жива мова народна в устах народу, до того часу живий і народ. І нема насильства більш нестерпного, як те, що хоче відняти в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих предків. Відберіть у народу все — і він усе може повернути; але відберіть мову, і він ніколи більше не створить її. Нову батьківщину навіть може створити народ, але мови — ніколи; вимерла мова в устах народу — вимер і народ…»
Досвід деяких країн свідчить: якщо народ не зберіг рідну мову, він перетворюється на населення, яким легко маніпулювати. Щоб ми, українці, змогли уникнути цієї участі, необхідно протистояти «псуванню» української мови, обстоювати її право бути собою і розвиватися, реагувати на зміни життя і комунікативних потреб, виходячи з власної природи, а не в чужій моделі.
Витіснення української мови з багатьох сфер публічного спілкування, її утиски призвели до нехтування її функціональними можливостями, до «завмирання» багатьох природних форм вираження, на зміну яким прийшли форми спотворені, аж до так званого суржику. Засилля кальок з російської та суржику позбавляють мову унікальності, небезпечно зменшують «конкурентоздатність» української мови в публічному і приватному мовленні, компрометують її, дають додаткові аргументи її недоброзичливцям.
«Консультування» з мовних питань користувачів Центральної бібліотеки для дітей започаткувала бібліотекар читальної зали книгозбірні, запросивши вихованців Скадовської філії Херсонського вищого училища фізичної культури на практичне заняття «Чи правильно ми говоримо?»
На занятті розглянули типові мовні помилки, які трапляються у повсякденному мовленні, виправили хиби мови відомих українських артистів та телевізійних ведучих. Учасники практикуму зосередили увагу на порушенні фонетичних, морфологічних, лексичних норм, на недоречному вживанні запозичень, зросійщених слів та словосполучень.
Бібліотекар ознайомила відвідувачів із видами словників, виданнями провідних мовознавців: Б. Антоненка-Давидовича» «Як ми говоримо», О. Пономарева «Культура слова: мовностилістичні поради», С. Головащука «Російсько-український словник сталих словосполучень», М. Пилинської «Сам собі редактор: порадник з української мови» та іншими.
Такі заняття – один із способів апелювати до мовної та національної гідності українців, протистояти засміченню нашої мови.
Немає коментарів:
Дописати коментар