СВІТОМ МИКОЛАЙ МАНДРУЄ

Все затихло надворі,

Сяють зорі угорі.

Всі чекають, виглядають

Чудотворця Миколая!

Але щось він забарився.

Може, в небі заблудився?

В нього клопотів багато,

Бо заходить в кожну хату.

Все, що в нього в торбі є,

Чемним дітям роздає!

Дев'ятнадцятого грудня - день Святого Миколая, найбажаніший день  для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть йому листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть на підвіконня. Вони у молитвах звертаються до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. Діти згадують всі свої добрі і погані вчинки та зважують, яких було більше. Чи буде подарунок від Миколая, а чи, можливо, різочка? Адже чемні дітки обов'язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.

18 грудня, напередодні Дня Святого Миколая,  до нас у гості завітали учні 2-А класу Скадовської спеціалізованої ЗОШ І-ІІІ ст. «Академія творчості». Бібліотекар Марія Сергіївна Боднарюк розповіла дітям одну з легенд про виникнення цього свята.

ЛЕГЕНДА.

Нічого не бракувало малому Миколі — ні одежі, ні їжі. Та він був сирота, мама вмерла рано, за нею і тато. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Він часто виходив на вулицю погратися з дітьми. Це були діти небагатих батьків. Микола їх жалів, але не знав, як допомогти.

Був у Миколи старий учитель. Одного разу вони читали Святе Письмо: «Коли ти робиш добро, нехай твоя правиця не знає, що робить лівиця…»

— Як це розуміти? — запитав у вчителя замислений Миколка.

— Коли ти робиш добро іншому, то не треба про це голосно всім розказувати. Краще не хвалитися своїми добрими вчинками.

* * *

Стояла глибока осінь. Миколка знав, що багато дітей у їхній околиці живуть бідно, у голоді і холоді. От родина старого Олександра. Мати хвора, в Петруся немає взуття, а мала Софійка вранці збирала на дорозі ломаччя, щоб було чим затопити в печі.

Увечері Миколка тихо, щоб слуги не бачили, подався до комори. Набрав у торбину борошна, налив пляшечку олії, набрав повні кишені яблук, відшукав у своїй скриньці пару нових шкарпеток, нові постолики. Все це склав у велику торбину і сховав під своїм ліжком. Коли в домі всі поснули, він тихенько вислизнув із ліжка, пробрався до Олександрової хатини, поклав там торбину й чкурнув додому.

Вранці старий Олександр не міг натішитися щедрими дарунками. Але хто це міг зробити? Кому подякувати? З того часу Миколка часто робив такі дарунки бідним сусідам. Люди молили Бога за невідомого, який їм допомагає. Та ніхто не здогадувався, що то був Микола.

Миколчині слуги стали помічати, що зникають харчі, одяг, паливо з комор. Стали пильнувати. Одного разу, коли хлопчик тільки-но склав торбинку і вийшов із свого подвір’я, його наздогнав старий слуга. Думав, що то злодій. Тоді й стало відомо всім, хто піклується про бідних.

Минули роки. Микола вивчився, став священиком. Усе своє добро роздав бідним людям і служив їм, як тільки міг. За це Господь дав йому силу творити добро ще більше. Коли ж Микола помер, його причислили до святих. Відтоді всі згадують Святого Миколая, свято його відзначають у грудні і цього дня роблять одне одному подарунки.

А десь високо в небі тієї ночі чути срібні дзвіночки. То на санчатах їздить Миколай і заглядає в кожне віконце: чи не обминули якої дитини. Переїздить з хмарки на хмарку. Дзвіночки ніжно теленькають. Старий місяць весело усміхається в засніжені вуса. Він знає, що тієї ночі всі мають бути щасливими. І ті, що дарують, і ті, що подарунки роблять. Бо найбільше щастя в житті — робити добро!

  Цікаві майстер-класи, чаювання, перегляд різдвяних мультфільмів - все це було у нашій бібліотеці. До діток завітав і справжній Миколай з мішечком подарунків, а школярі розповідали вірші про нього та заспівали святкових пісень.

Щиро вітаємо усіх наших маленьких читачів та друзів бібліотеки з днем Святого Миколая! Нехай у житті вам зустрічається якнайбільше добрих людей і буде стільки любові, щоб вам хотілося дарувати її усім оточуючим!