Пам’ятай про Крути

«На Аскольдовій могилі

Український цвіт!

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ»

                 Павло Тичина 

29 січня 1918 року на жертовному вогні в ім’я незалежності України згоріли триста молодих життів. Юнаки, які вийшли захищати незалежність своєї держави, мали всього по три набої на кожного. Їхній подвиг став символом героїзму та відданості й водночас національної трагедії. Сучасний український історик Тарас Гунчак вважає, що «однією з історичних сторінок в історії змагань українців за самостійне існування став бій поблизу станції Крути…Отак краща українська молодь платила власною кров’ю за нерішучість своїх батьків».

Крути – невелика залізнична станція між Бахмачем і Ніжином. Після революційних подій у Росії в 1918 році в Україні почалася громадянська війна. На Київ наступали більшовицькі війська. На оборону столиці (шеститисячний більшовицький корпус Володимира Антонова-Овсієнка вже був за 120 кілометрів від Києва) відправляють "Першу імені гетьмана Богдана Хмельницького Юнацьку військову школу" (4 сотні по 150 юнаків) і Студентську сотню помічного куреня січових стрільців чисельністю 115–130 осіб, що складалася з київських студентів і школярів 14–16 років. Командував підрозділом сотник Аверкій Гончаренко.

Саме між ними і 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова і відбувся бій під Крутами, який тривав упродовж цілого дня 29 січня. Увечері під загрозою оточення більшовиками та українським полком імені Тараса Шевченка, що виступив з тилу, розпочався відступ. Студентська чота (35 осіб), відступаючи, потрапила в оточення: 28 із них закололи багнетами, сімох поранених доправили до Харкова. Із 600 учасників бою загинули майже 300. Загарбники втратили близько 2000 осіб. Супротивника було затримано. 

За кілька тижнів після бою під Крутами Михайло Грушевський писав: "Недаремно пролилася кров тисяч українських інтелігентів та молоді, коли вона принесла духовне визволення від найтяжчого і найшкідливішого московського ярма: добровільно прийнятого духовного закріпачення!"

Вивезені з-під Крут тіла загиблих юнаків поховали на Аскольдовій могилі. Ненависть до оборонців Крут будівничі "нового життя" проявили згодом: їхній прах сплюндрували, заодно зруйнували й усе Аскольдове кладовище. Залишилися тільки споруда церкви, перероблена на альтанку (в ній нині знову розміщено храм), і скульптура "Сплячий ангел" роботи Марка Антокольського, яку можна бачити в Музеї імені Богдана та Варвари Ханенків.

Вони всі принесли на жертву Батьківщині свою молодість, радість, щастя, невтишиме горе рідних і молоді свої життя… 

До цієї дати працівники  бібліотеки для дітей та бібліограф  ЦБС підготували прес - кліпінг «Пам’ятай про Крути»  з матеріалу якого діти 

мали змогу більше дізнатися про одну з найтрагічніших сторінок нашої історії, про юнаків-героїв, які боронили нашу Батьківщину. Потім  почитали вірші,  присвячені загиблим патріотам.